Правове становище російської армії у першій половині ХІХ століття

Правове становище російської армії у першій половині ХІХ століття

В історії Російської імперії перша половина ХІХ століття в історіографії отримала назву періоду реакції і занепаду країни, тому що протягом даного періоду Росія часто зазнавала поразок у зовнішніх сутичках, а також не завжди могла придушити повстанські настрої в середині держави. Це свідчить про низький професійний рівень командного складу армії, недостатню підготовку нижніх чинів.

Збройні сили імперії завжди були у центрі уваги російських монархів, у тому числі й Олександра І та Миколи І. Вони, як правителі держави, не могли не розуміти, що одним із визначальних чинників могутності, авторитету, політичної стабільності будь-якої держави є армія. У свою чергу, боєздатність збройних сил значною мірою залежить від рівня професійної підготовки командного складу, методів комплектування армії та вмінь нижчих чинів. Виходячи з цього, упродовж свого правління імператори Олександр І та Микола І приділяли значну увагу підготовці військових кадрів та, разом із урядом, провели ряд перетворень у цій сфері, що засвідчено різноманітними джерелами.

Актуальність дослідження правового становища російської армії у першій половині XIX ст., яка є багаторівневою проблемою і включає управління військами, організацію «військових поселень», підготовку офіцерів у військових навчальних закладах та військах, унтер-офіцерів з числа рядових полягає, в тому, що ці питання є органічною складовою як військової політики, зокрема, так і внутрішньої політики Російської держави взагалі. Залучення історичних джерел дозволяє під новим кутом зору подивитись на процес підготовки військових кадрів та управління ними у першій половині ХІХ ст., проаналізувати відношення сучасників до цього процесу, дозволяє поглибити знання про місце і роль імператорів Олександра І і Миколи І у формуванні окремих складових військової політики.

Метою даного дослідження є відтворення цілісної картини правового становища російської армії та основних державних управлінських структур Російської імперії в першій половині ХІХ ст., а також аналіз основних військових реформ цього періоду.

Аналіз вивчення проблеми показав, що для досягнення поставленої мети, необхідно розв’язати такі завдання: з’ясувати ступінь вивчення досліджуваної проблеми у науковій літературі; дослідити основні аспекти внутрішньої політики Олександра І та Миколи І у військовій сфері; визначити основні державні структури управління військами у першій половині ХІХ століття.

Об’єктом дослідження є військова політика уряду Олександра І та Миколи І у галузі покращення правового становища російської армії.

Практичне значення дослідження визначається тим, що результати   даного  дослідження можуть бути   використані  при  викладанні курсу з історії Росії ХІХ ст. та на факультативних заняттях у загальноосвітній школі.

Дана дослідницька робота дозволяє оцінити та порівняти політику двох великих Російських імператорів у галузі військової організації, визначити правове становище військових, а також дослідити основні закономірності побудови військової управлінської системи.