Доба та естетика архітектури модерну і Львівська сецесія

Доба та естетика архітектури модерну і Львівська сецесія

Значущість та актуальність дослідження. У сучасних умовах активної реконструкції міст надзвичайно гостро постає проблема гармонійного поєднання нової архітектури та вже існуючого історико – архітектурного середовища. Адже архітектура як великий ідентифікатор національної самобутності та регіональної своєрідності відображає художнє світовідчуття, ментальність, культуру та буття українського народу на всіх щаблях його історичного розвитку. Кожна епоха вносить свої особливості в архітектурне обличчя міст. Важливою культурно – екологічною проблемою архітектури сьогодення – гармонізація нової, сучасної забудови міст з унікальними природними ландшафтами та пам’ятками вітчизняної історико – архітектурної спадщини.

Наприкінці XIX – початку XX ст. в українській архітектурі відбувається становлення оригінального європейського напрямку, що отримав назву стилю модерн. Незважаючи на нетривалий період розвитку стилю модерн в наших великих містах і окремих містечках ще збереглися споруди виконані в цьому архітектурному стилі. Нагальною проблемою і завданням є дослідження, реконструкція і збереження таких будівель, адже вони є окрасою та ознакою неповторності міста.

Сьогодні ми таки маємо право перейнятися тривогою за долю, яка випала архітектурним мотивам чи цілим будівлям у цьому стилі. Становище навіть ще складніше, ніж спершу здається. З одного боку, продовжують зносити архітектурні пам'ятки або ж прирікати їх на руйнацію недоглядом, а з другого — все гучніше на міжнародному рівні лунає визнання внутрішньої цінності й глибокої своєрідності ар нуво. Його включають до того уявного музею, який називають мистецькою та архітектурною спадщиною людства, а цей музей вимагає великих зусиль для свого захисту й збереження.

Протягом останніх десятків років, модерн потрохи знов стає модним. У місті Глазго, яке ЄС назвала столицею культури Європи кінця 90-их років, нарешті почали зводити «Будинок аматора мистецтва», задуманого шотландським архітектором Чарлзом Ренні Макінтошем ще 1901 року. Ця подія є досить символічною: новому мистецтву, що народилося на світанку XX ст., випадає народитися вдруге на початку XXI ст. Львівський сецесіон також несе відбиток неповторної оригінальності, місцевого колориту і самобутності, а отже, вимагає, як і в широкій традиції європейського культурного поля  уваги, вивчення та збереження. Цим і пояснюється значущість та актуальність даного дослідження.

Естетику та історію модерну досліджують історики, мистецтвознавці, філософи, культурологи. На даний час існує достатня література про стиль модерн. Але частіше вона присвячена не окремим митцям як виразникам стилю, а стилю ар нуво в цілому, його загальній характеристиці. Це, зокрема, роботи зарубіжних і українських дослідників Д. Сарабьянова, Ю. Бірюльова, О. Жука, Л. Поліщук Б. Божинського, В. Чепелика, О. Юхніної, О. Ноги та інших. В основному вони розглядають історію та становлення і розвиток стилю модерн. Для нашого дослідження важливіше показати, що естетичні пріоритети стилю модерн, Львівської сецесії були створені вольовими зусиллями конкретних митців і художників, які відображали національну самобутність, характер і специфіку Західного регіону України, а саме гуцульську сецесію.

Об’єктом дослідження є розвиток новітньої естетики архітектури ар нуво кінці XIX – на початку XX ст.

Предметом дослідження є особливості та специфіка Львівської архітектурної школи модерну.

Мета і завдання дослідження. Виходячи з актуальності теми, спираючись на дослідження спеціалістів з даного питання, використовуючи власний матеріал, накопичений при вивченні архітектурних пам’яток ар нуво міста Львова, що належать проектам таких митців як І. Левинський, Т.Обмінський, В. Садловський, О. Лушпинський, Л. Левинський автор ставить наступну мету: на основі комплексного і об’єктивного аналізу дослідити основні пріоритети та характер естетики архітектурного модерну.

Метою продиктовані основні завдання:

- визначити вирішальні культурно – історичні впливи на формування новітньої естетики ар нуво;

-  висвітлити інтернаціональний характер та національний колорит художньо – мистецьких шкіл модерну різних країн Європи;

- розкрити особливості Віденської сецесії в архітектурі Львова на початку XX ст. на основі будівель за проектами архітекторів Львівської школи І. Левинського, Т. Обмінського, В. Садловського, О. Лушпинського, Л. Левинського;

- з’ясувати на основі власного спостереження та вивчення сучасний стан відомих львівських пам’яток стилю модерн.

Методологічною основою дослідження є основні принципи наукового пізнання, історизм та об’єктивність. Використані методи аналізу та синтезу, генетичний порівняльний та метод аналогії.

Новизна та практична цінність дослідження полягає у привернені уваги до естетичної цінності і неповторного колориту Львівської (Гуцульської сецесії), необхідності її вивчення, реконструкції та збереження, а також як основи для подальшого поглибленого дослідження проблеми.

Результати дослідження були оприлюдненні на заняттях слухачів МАН Тернопільського відділення у м. Зборові та Тернополі на секціях Історії української та зарубіжної культури та Мистецтвознавства.

Структура даного дослідження: робота складається з вступу, двох розділів, висновку, списку використаних джерел та літератури і додатків.

В результаті нашого дослідження встановлено, що стиль модерн став інтернаціональним, запропонувавши новій епосі нову естетику і нове мистецтво. Архітектура нового стилю була комплексним втіленням нового естетичного мислення.

В роботі прослідковано  як формувалися нові засади ар нуво, на яких принципах розвивалося мистецтво модерну. Віденська сецесія як варіант стилю модерн, це стиль, що визначив архітектурне обличчя Львова кінця XIX - першого десятиріччя XX ст.

В роботі показано як виразно змінювалися обриси міста. Будівельна лихоманка співпала з періодом розквіту сецесії, яка призвела до глибокої архітектонічної трансформації Львова. Впродовж п’ятнадцяти років місто перетворилося у справжній ансамбль сецесійної архітектури, подібний до Брюсселя чи Відня.

В роботі також підтверджено, що стиль гуцульської сецесії був спробою  пошуку національного українського стилю в архітектурі, що спирався б на традиції місцевої народної архітектури. Ці пошуки проходили в рамках національно-романтичного осмислення Віденського сецесіону. Головним джерелом натхнення створення нового національного стилю, стало непрофесійне мистецтво горян Карпат (у тому числі гуцулів). Доведено, що в  найбільш яскравій формі ідеї гуцульської сецесії проявились в роботах архітектурної фірми І. Левинського, в якій працювали також Т. Обмінський, О. Лушпинський, Л. Левинський, В. Садловський та інші. Окрім Львова цей стиль також використовувався в забудові ряду населених пунктів Галичини.

З’ясовано, що для стилю характерні експресивні об'єми, пластична виразна конфігурація дверних прорізів, вікон, навісів, складні обриси дахів з великими схилами, які іноді прикрашаються вежею, подібної до дзвіниці гуцульської церкви. Декор та колористична гама народного мистецтва обігравалися в оздобленні будинків металом і керамікою. Особливістю також гуцульської сецесії — було використання традицій народної архітектури, що зближує його з українським модерном Наддніпрянщини.

Автор намагався привернути увагу до проблеми збереження та необхідності реставрації більшості сецесійних споруд, які є невід’ємною складовою калейдоскопічної архітектури Львова різних епох і стилів.